Нині тема виборів як ніколи актуальна. Саме тому сьогодні хочемо познайомити наших читачів із цікавою знахідкою, яка стосується того, як на Волині проходили вибори у ХІХ столітті.
В 1895 році були опубліковані спогади волинянина Михайла Чайковського, відомого також під іменем Мехмет Садик-паша. В своїх мемуарах він розповідав про Волинь та цікаві епізоди з життя звичайних мешканців.
Цікаву сторінку спогадів становить тема виборів і те, як вони відбувалась. Мова піде про вибори, які проходили на Волині у 1820-х роках. Адже з біографії Чайковського знаємо, що народився він у 1804 році, а на початку розповіді, автор зазначає, що вибрри відбулись, коли йому було сімнадцять років. Отож приводимо кілька цитат із спогадів мешканця тогочасної Волинської губернії.
Хто міг ходити на вибори?
«Мені було років сімнадцять, коли настали дворянські вибори у Волинській губернії, до складу якої тоді входив Бердичів і його околиці. Я вважався тоді ще малолітнім, так як тільки після досягнення вісімнадцятирічного віку дворянин мав право голосу, а для того, щоб мати право бути обраним і виконувати обов’язки за вибором, належало мати не менше 24 років. Проте моя мама поклопотала і я отримав право і привілей йти на вибори, ймовірно, це відбулось за клопотанням моїх дядьків або друзів мого покійного батька. Михайло Чацький тоді був волинським губернським предводителем дворянства».
Коли відбувались вибори? Кого обирали?
«Вибори відбувалися кожні три роки; вибиралася наступні особи: губернський предводитель дворянства, перша особа серед дворян і їх начальник; президенти першого і другого департаментів; в першому — вирішувалися кримінальні справи, і на посаду президента цього департаменту обирали людину заможну, яка була на хорошому рахунку в уряді, найчастіше — пана; в президенти другого — людину розумну і чесну, яка знайома із правом, і користувалась симпатіями дворян, претендент міг бути не багатим».
Про очільників повітів
«Далі обирали повітових предводителів дворянства для 12-ти повітів, з яких тоді складалася Волинська губернія; повітовий підкоморій — посада швидше була почесна, ніж наділена обов’язками; депутати двох департаментів; повітові хорунжі».
«Намісники предводителів дворянства повинні були бути постійно в русі та роз’їздах, тому на цю посаду вибирали молодих і багатих».
Мапа Волині, 1821 рік.
А судді хто? Посада писаря.
«Далі обирали повітових суддів та їх помічників. Кожен повіт вибирав по одному писарю. На писаря вибиралися люди, що мали достатній навик писати, діяльні, щоб ні в якому випадку не гульвіси. Всі ці чиновники виконували свої обов’язки безкорисливо, з дворянським серцем, вони присвячували своє майно для дворянських сердець».
Виборчі дільниці?
«Дворянський будинок, або зал виборів, представляв собою величезну кам’яну будівлю, який знаходився в повному розпорядженні дворян. Поліція, жандарми і чиновники в формі, навіть сам губернатор, не мали права туди заходити, коли тривав виборчий процес».
Губернатор порушив правила на виборах
Одного разу губернатор порушив правила і увійшов в приміщення «виборчої дільниці» в губернаторському мундирі, оточений жандармами.
Тоді шляхтич Ян Куровський закричав: «Геть звідси!» І шляхта за ним закричала: «геть, геть!». І губернатор відразу вийшов у двері з позором».
Ось такі цікаві спогади, про те, якими вибори були 200 років тому.
Тетяна Яцечко-Блаженко
